Ветеранові українського баскетболу Володимиру Стремоухову — 80 років

Запрошуємо приєднатися до обговорення в соціальних мережах:
Плакат-афіша «Баскетбол», 1948 рік

Плакат-афіша «Баскетбол», 1948 рік

7 квітня 2016 року виконується 80 років Володимиру Георгійовичу Стремоухову — відомому українському баскетболістові 50−60-х років минулого століття.

Володимир Георгійович вихованець луганського баскетболу, точніше, він починав робити свої перші кроки в спорті в дитячо-юнацькій школі Кам’янобрідського району Луганська, під керівництвом тренера Михайла Яковича Цимбаренка.

Він виступав за команди «КПІ», «СКІФ», «Будивельник» (Київ), «Спартак» (Луганськ), збірні Києва, України і СРСР. Став майстром спорту міжнародного класу, має титули багатократного чемпіона України, призера чемпіонатів СРСР, Спартакіади народів СРСР (1963). Він двічі чемпіон Всесвітніх Універсіад (1959, 1961), переможець змагань Всесвітніх дружніх спортивних ігор молоді (1957). Чемпіон Спартакіади Чехословаччини (1960).

Його сходження до вершин баскетболу стартувало зі Всесоюзної спартакіади школярів, яка проходила в 1954 році в Ленінграді. У тому ж році Володимир став студентом Київського політехнічного інституту, був зарахований до команди «СКІФ Київ», яку Володимир Олексійович Шаблинський готував до майбутніх великих баталій. Одночасно він грав за дві команди: на чемпіонаті СРСР і в міжнародних зустрічах — за «СКІФ», на внутрішніх республіканських і ВНЗ — за «КПІ».

У 1957 році Володимира Стремоухова другим з українських баскетболістів, услід за Анатолієм Скомороховым, запросили в збірну Радянського Союзу для участі у Всесвітніх дружніх спортивних іграх молоді, яким надавалося велике значення. Він виступав в компанії з такими асами, як Вольнов, Корнєєв, Зубков і інші збірники Радянського Союзу. Відтоді Стремоухов завжди під «прицілом» тренерів збірної. Проте в Олімпійських іграх, ні в одному з чемпіонатів світу або Європи він не брав участь із-за небажання стати москвичем. Звідси і відсутність гучних титулів. Зовні незграбний і малорухомий, небагатослівний Володимир на майданчику перевтілювався і виглядав зовсім іншою людиною — емоційною, агресивною, швидкою. А якщо додати до цього хороше бачення майданчика, відмінний дриблинг, вмілу взаємодію з партнерами, а, головне, кидок «а-ля Стрем» — у високому стрибку з відхиленням тулуба назад, стане зрозумілим, чому цей гравець так подобався глядачеві.

У 1959 році п’ятірка київських студентів — Микола Баглей, Альберт Вальтін, Юрій Виставкін, Вадим Гладун і Володимир Стремоухов — були запрошені в молодіжну збірну Радянського Союзу для участі у Всесвітній Універсіаді. Підсумок — золоті медалі чемпіонів. У 1961 році керівництво студентською збірною доручають Володимиру Шаблинському, підкреслюючи, що саме його команді під силу представляти СРСР на черговій Всесвітній Універсіаді. У складі збірної команди на змагання відправилося дев’ять киян, у тому числі Стремоухов. І знову золоті медалі. Тоді його відмітили спеціальним призом.

Вже в 1962 році «СКІФ» виграє зимовий чемпіонат СРСР, потім нижче за друге-третє місце «на Союзі» вони не опускалися. У 1963 році зайняли друге місце на III Спартакіаді народів СРСР.

У 1967 році на IV Спартакіаді народів СРСР, коли були здобуті золоті медалі, його у складі збірної не було. Спорткомитет СРСР прийняв тоді рішення про омолоджування баскетболу. У командах заборонялося мати більше трьох гравців старше 25 років. Стремоухову разом з Альбертом Вальтіним довелося відправитися в рідний Луганськ, де відомий тренер Олександр Коваленко під прапором «Автомобіліста» зібрав молодих і талановитих гравців. Вже в рік дебюту вони виграли звання чемпіонів України, прорвалися в першу лігу чемпіонату СРСР.

Володимир Стремоухов грав майже до 40 років, не втрачаючи хорошої форми. До недавнього часу грав на усіх змаганнях ветеранів.

У грудні минулого року в сім'ї Володимира Георгійовича була ще одна кругла дата — 55 років спільного життя з дружиною Галиною, вона у минулому гравчиня збірної України по волейболу. Розуміння, турбота і терпіння цієї чудової жінки допомогли створити для чоловіка умови, завдяки яким він зміг такий тривалий час любити і не розлучатися з цією чудовою грою — баскетболом.

У свої 80 років Володимир Георгійович вірний справі свого життя. Натхненно і творчо працює з молоддю. Вкладає в їх підготовку усю душу.

І наприкінці приведемо цитату з книги Володимира Олексійовича Шаблинського «Баскетбол. Що я про нього знаю?»

«Мені подобався цей високий і скромний хлопець. Мовчазний, трохи соромливий, він не ліз в очі, не показував свого характеру. Але ніколи не ухилявся від виконання того або іншого завдання. Його відрізняла дисциплінованість, уміння переносити великі навантаження. Володя Стремоухов, здається, дружив з усіма. Згадую травень 1961 рік, коли грали в Києві із збірною командою США. Володя зі своїм кидком однією рукою в стрибку з відхиленням корпусу назад виявився для їх захисників повною несподіванкою.

Тоді усі були в захопленні від гри американця Джері Лукаса, який був хазяїном під обома щитами. Приніс своїй команді 30 0чков. Та і Володимир творив дива. Він, як завжди, розганявся, несподівано зупиняв хід і всупереч законам інерції високо вистрибував. — назад. Кидок у нього був м’який, але ідеально точний. У цій грі Володимира опікало декілька американців. У кінці гри його доручили найвищому баскетболістові США, але і це не допомогло. На рахунку Стремоухова 32 очки. Це поставило його в один ряд з кращими баскетболістами світу».

P. S. Шановний Володимир Георгійович — знайте, ми пам’ятаємо про Вас!

Поздоровляємо Вас з ювілеєм!

Нам завжди цінна і небайдужа Ваша думка про наш баскетбол і підростаюче покоління.
Володимир Георгійович ми Вас ЛЮБИМО!
Здоров’я Вам!

«Ваші Однодумці»

Запрошуємо приєднатися до обговорення в соціальних мережах: