Дмитро Базелевський: Що нам ще слід змінити в роботі зі збірними

Запрошуємо приєднатися до обговорення в соціальних мережах:
Дмитро Базелевський: Що нам ще слід змінити в роботі зі збірними

Дмитро Базелевський: Що нам ще слід змінити в роботі зі збірними

Практично усі наші збірні за віком закінчили свої виступи. Додамо до молоді жіночу Національну команду і студентів-чоловіків, які борються за 9 − 16 в Тайбейі на Універсіаді. Грубо кажучи, усі, окрім головної чоловічої Національної збірної вже виступили.

Який можна зробити вивід за підсумками виступів? Звичайно, можна по-різному дивитися на результати ігор кожної команди, але в основному, я вважаю, що загальна оцінка від тих, що спостерігають за баскетболом, буде не найвища.

Але що я б запропонував змінити у відношенні до того, що пройшло — пробувати міняти саме відношення до команд. Я вважаю, ми стали більше вболівати за наші збірні. Це великий плюс усім нам і баскетболу зокрема. Цікаво, це особисте відчуття або багато хто помічає, що зараз захоплення баскетболом росте?

І далі, усі ми, хто вболівав і вболіває за наші баскетбольні команди, можемо зробити ще один великий крок для наших збірних. Нам треба спробувати розслабитися і подякувати усіма можливими способами кожного тренера кожної збірної України, які виступали на Чемпіонатах Європи цього року. Для чого це треба зробити? Річ у тому, що нам треба допомогти їм і спробувати захистити і нинішніх тренерів і майбутніх від цього нашого одвічного «суду», коли ми начебто згадуючи свої власні пророцтва про призначення тренерів у збірні, кожен по-своєму аналізуючи підготовку і склади збірних команд, оцінюючи тактику і стратегію виступу команд — ми переконуємо себе і інших, як ми були праві у власному розумінні стратегії баскетболу України, і що тренери збірних взагалі нічого не розуміють, випадково потрапили туди і, як самий нешкідливий, щось якось не розкрив.

Я хотів би нагадати, що в принципі на позиції тренера збірної не виходить бути байдужим, не виходить працювати в півсили, не виходить не витрачати нерви. І якщо немає бажаного результату у збірній, це може означати що завгодно, але тільки не звинувачення і потурання бажанню потримати сокиру під час «страти», тих що «провинилися. Усе це — страчуємо, не щадимо, не прощаємо, знімаємо і прощаємося — усьому цьому ми вже давно навчилися і уміємо. Але, приміром, про що може говорити відсутність потрібного результату у збірній в контексті роботи тренера? Може бути таке, що не зрослися в одне ціле саме цей склад з цим тренером? Може. Може тренер не на того або не в той момент поставити? Банально не вгадати із складом в той або інший момент? Може. Можуть травми гравців завадити? Можуть. Може бути не склалася у тренера робота зі збірною? Специфіка інша, час для підготовки інше, гравці ті, що є, а не на вибір. Теж можливо. Чи не говорить це, що усьому сказаному треба вчитися, вчитися раз від разу, і тільки на живому досвіді і проблеми випадкового характеру можуть статися з кожним, у тому числі із заслуженими тренерами.

Можливо, наше «виховання» і власна гординя не дозволяє нам аплодувати тому що хлопці боролися, підтримати, зміцнити віру в себе і в загальному настрої дати надію кожному тренерові, в те, що щоб не сталося ми віримо в нього і підтримуємо. Адже кожен з них віддав багато сил і нервів на посаді тренера збірної. Врешті-решт це адже це Наш Тренер!

Знаю, що знайдуться ті, хто скажуть, що для збірної країни головне результат. Згоден, але, по-моєму, колекціонувати результати результатів це якесь сухе статистичне задоволення. Мені здається, не для того ми ходимо на ігри і дивимося баскетбол. Здається, головне навіщо ми йдемо туди — емоції і почуття. І навіть такі дрібниці, як підтримка кожного у будь-якій ситуації, упевненість, що завтра на тебе криво не дивитимуться із-за якогось прикрого результату і надія, що усе попереду і це є досвід — усе це піде в нашу скарбничку.

Чи можливо зараз таке — щоб без відер помиїв і нищівної критики, а з підтримкою, обіймами і з квітами зустрічати у Борисполі, нехай навіть і що зайняла передостанні місця на турнірі, але Нашу збірну?

Вірю, що з часом так і буде і ми усі по-доброму «виховуючи» наших тренерів, направимо їх на професіональнішу і успішнішу роботу, в результаті якої усі ми отримаємо яскраві позитивні емоції і гордість і задоволення від того, що усе це у підсумку, — наші тренери, наші збірні і взагалі, це ми!

Дмитро Базелевський — голова вiддiлу розвитку баскетбола та тренерськоi спiвпрацi ФБК

Запрошуємо приєднатися до обговорення в соціальних мережах: